Реконструкція офісного центру

Реконструкція історичної будівлі – специфічне завдання, що потребує технічних навичок високого рівня, розуміння підходів до роботи з унікальними об’єктами, вміння знаходити нетипові рішення.

Типові проблеми, з якими доводиться стикатися у роботі з історичними будинками: відсутність фундаменту, вихід з ладу інженерних комунікацій, руйнування окремих частин будівлі, порушення роботи тримальних елементів, руйнування декоративних деталей. Завдання реконструкції – не лише усунення цих проблем, а й адаптація будівлі до нового життя без шкоди для його архітектурної індивідуальності.

Один із прикладів – об’єкт за адресою: пров. Бутишів, 23 у Києві, житлова триповерхова будівля поч. ХХ ст. (1905–1910 рр.).

Завданням реконструкції було максимально зберегти наявну геометрію простору та архітектурну пластику будівлі. На той момент об’єкт ніяк не використовувався, і ще не було чіткого уявлення про його майбутню функцію. Тому, щоб надати свободу в перспективі подальшого використання простору, було ухвалено рішення створити open space без поділу на приміщення. Фасади будівлі збереглися добре, всі декоративні елементи залишилися майже незайманими, проте конструктивні елементи та інженерні комунікації дуже постраждали. Однією з особливостей проєкту було те, що будинок спочатку не мав фундаменту – його роль виконували стіни підвалу. У процесі реконструкції здійснили підсилення стін створенням залізобетонної обв’язки по всьому периметру будівлі. Для цього вздовж зовнішніх стін спочатку вилучили ґрунт, проармували майбутній фундамент і, нарешті, заповнили простір високоміцною бетонною сумішшю. Міжповерхові перекриття будівлі та внутрішні сходи були дерев’яними і, природно, згодом стали непридатними. Зрештою вони були демонтовані та замінені на монолітні, що вплинуло на зміну конструктивної схеми загалом. Для виконання залізобетонних перекриттів ми змонтували швелер по периметру внутрішніх стін, на який уклали металеві балки та встановили незнімну опалубку. Тож нові перекриття включилися у спільну роботу будівлі, стали єдиним елементом жорсткості разом з несучими стінами.  Конструкція покрівлі теж була піддана реновації. Прогнилі крокви замінили на нові балки, а в покрівлю були інтегровані слухові вікна. Що стосується фасадів, то тут важливо було досягти максимальної історичної точності у дотриманні стилістики будівлі. Щоб зберегти автентичність об’єкта, було виконано обміри та креслення всіх архітектурних профілів, і по залишку декоративних елементів фасадів відновили втрачені частини. Крім того, щоб підкреслити пластику, було передбачено зовнішнє освітлення фасадів. З дворового боку зробили посилення наявних балконів, відтворивши металеві ковані огорожі у властивій будівлі естетиці. Найбільші труднощі у низці робіт були пов’язані з посиленням віконних отворів. Оскільки всі вони тут арочні й фактично не мають перемички (її роль виконує перев’язка з цегли), то з внутрішнього боку будівлі в тіло стіни необхідно було інтегрувати криволінійну металеву перемичку, виконання якої потребує майже ювелірної майстерності.